Для політичних біженців від «останньої диктатури Європи» боротьба за те, щоб зберегти Україну вільною від російського панування, розглядається як перший крок до звільнення власної країни від все більш авторитарного контролю Москви.
Білоруська опозиція за кордоном згуртувалася на захист України.
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого сотні громадян Білорусі взяли до рук зброю на боці України. Більшість із них є частиною полку імені Кастуся Каліновського, підрозділу українських військових, який повністю складається з білорусів. Під час бойових дій загинули щонайменше 16 осіб.
«Після того, як я закінчив строкову службу в білоруській армії, я вирішив, що більше ніколи не проходитиму військову службу», — розповів Newsweek Макс, солдат Калиновського полку. «Але ситуація вийшла з точністю до навпаки».
Як і багато чоловіків у його підрозділі, Макс покинув Білорусь за кілька місяців до початку поточної війни між Росією та Україною. Для нього ознакою того, що пора тікати, стало те, що агенти білоруського КДБ, яке досі називається головною службою державної безпеки країни, привели його на допит у політичних справах.
“Я втік із Білорусі, щоб уникнути в’язниці, але я не хочу продовжувати тікати”, – сказав Макс. «Багато білоруських вигнанців поїхало в Європу, але якщо ти біжиш на захід, то орки (на українському сленгу «російські солдати») просто підуть за тобою. Краще ризикувати життям вільної людини, ніж продовжувати тікати. .”
Безсумнівно, життя Макса під загрозою. Він розповів кілька подробиць про реальність на передовій.
Політичним емігрантам, таким як Макс, допомогла мережа білоруських опозиційних активістів в Україні, які бачать свій тимчасовий новий дім як ідеальну базу для продовження боротьби проти підтримуваного Москвою режиму Олександра Лукашенка в Мінську.
«З 20 лютого цього року Білорусь перебуває під російською військовою окупацією», — сказав Newsweek Олексій Францкевич, керівник Білоруського кризового центру у Львові.
“Російські війська, які в лютому перебували в Білорусі під виглядом так званих “навчань”, не залишили нашу територію”, – сказав він. «Ми розуміємо, що якщо Росія не зазнає поразки в Україні, то Білорусь також не може бути вільною. Тому ми тут боремося разом з українцями проти нашого спільного імперського ворога в рамках процесу деокупації Білорусі».
Францкевич знайшов притулок в Україні в місяці після серпня 2020 року, коли загальнонаціональний мирний рух протесту погрожував усунути білоруського диктатора Олександра Лукашенка від влади. Незважаючи на те, що 80,1% голосів Лукашенка на президентських виборах того місяця були відкинуті як нелегітимні Європейським Союзом, Сполученими Штатами та більшою частиною білоруського громадянського суспільства, Лукашенко залишається фактичним лідером у Мінську досі.
Проте захоплення влади Лукашенком більше залежить від підтримки з боку Москви, ніж від волі самих білорусів.