0003

Як білоруси Львова допомагають українцям під час війни

Львів із початку війни прийняв сотні тисяч біженців. Їм допомагає, зокрема, Білоруський кризовий центр, створений тут у 2020 році для підтримки політичних емігрантів з Білорусі.

“У перші дні війни ми зібрали дані всіх білорусів у Львові, які могли б прийняти біженців, порахували скільки можна організувати спальних місць. Передали відомості місцевим ініціативам, які займалися тимчасовими переселенцями. Білоруси розміщували у себе від 50 до 200 осіб на день”, – розповідає керівник Білоруського кризового центру у Львові Олексій Францкевич. Центр з’явився 2020 року для допомоги білорусам, які втекли від політичного переслідування. Але війна в Україні внесла корективи до його роботи.

Кризисный центр до войны

Після протестів 2020 року і репресій, що послідували за ними, багато білорусів змушені були рятуватися від політичного переслідування за кордоном. Для когось Львів був транзитним містом, де можна було отримати польську гуманітарну візу та рухатися далі до ЄС, але багато хто, приїхавши сюди, вирішував залишитися. Для допомоги таким білорусам Олексій Францкевич, який мав великий досвід роботи в благодійних організаціях, створив кризовий центр.

“У білорусів виникли питання з легалізацією, їм потрібна була юридична, психологічна допомога, житло та робота, – згадує Францкевич. – До того ж ми були здивовані, але одними з перших до нас звернулися білоруські добровольці, які воювали в Україні з 2014 року. . Виявилося, що у них теж дуже багато проблем та питань, пов’язаних з легалізацією та їх статусом в Україні”.

Окрім допомоги білорусам, кризовий центр проводив акції солідарності, культурні заходи. Волонтери відкрили у Львові школу, де всі бажаючі могли безкоштовно навчати білоруської та української мови.

Кризисный центр запустил горячую линию

З початком війни Білоруський кризовий центр не припинив існування, а, навпаки, розширив діяльність. Олексій Францкевич зізнається, що вирішив не їхати з України, бо зрозумів, що він потрібний тут. Центр почав допомагати з евакуацією людей із найнебезпечніших регіонів, організовував прийом біженців у Львові, волонтери майже нон-стоп відвозили людей до прикордонних переходів.

Кризовий центр запустив свою гарячу лінію. На неї, за словами Олексія, дзвонять не лише білоруси, а й українці. Проблеми різні. У березні волонтери зі Львова займалися евакуацією з Бучі білоруської родини із чотирма дітьми, яка провела в окупації кілька тижнів. Нещодавно до центру звернувся чоловік, у якого згоріли квартира та всі документи, зараз йому також намагаються допомогти.

Білоруські волонтери збирають гуманітарну допомогу: іграшки для українських дітей-сиріт, турнікети та бандажі – для територіальної оборони, медикаменти – для білоруських добровольців та Львівського військового шпиталю, предмети першої необхідності – для центру розміщення біженців у Львові.

За словами Олексія Францкевича, багато передають білоруські діаспори в різних країнах, але спочатку волонтери купували “гуманітарку” і за власні, часом останні, гроші – з початком війни Нацбанк України заблокував рахунки білорусів як громадян країни-співагресора.

Білоруси, які виїхали на початку війни, повертаються в Україну

“Перші дні для наших волонтерів були непрості, деякі були змушені виїхати з України, не тому що рятувалися від війни, а тому що залишилися без засобів існування: не було на що знімати житло, купувати їжу. Тільки нещодавно ми домовилися про розблокування рахунків білорусів у індивідуальному порядку, насамперед, йдеться про наших добровольців та волонтерів”, – розповідає Францкевич.

Кризовий центр у Львові підтримує білоруських волонтерів у Бучі, Харкові та інших зруйнованих війною містах. На думку Олексія, важливо розповідати про те, що білоруси допомагають Україні, щоб і українці, і світова спільнота розуміли різницю між білорусами та режимом Лукашенка.

“Ми відкрили інформаційний центр у Львові, який розповідає про те, що роблять білоруси, і в Україні, і в Білорусі, щоб наблизити нашу спільну перемогу, – зазначає Францкевич. – До речі, багато білорусів, які виїхали з України на початку війни, почали повертатися. Люди хочуть бути корисними”.